За всіх часів в Україні довга густа коса була своєрідним атрибутом жіночої привабливості. За старих часів їх прикрашали квітами та стрічками. Довге густе волосся завжди було ознакою первозданної краси, а акуратно заплетене — символом цнотливості, чистоти та невід’ємною частиною образу української дівчини.
Вважалося, що якщо дівчина вміє добре доглядати волосся, то в майбутньому вона стане гарною господинею — працьовитою та охайною. Тому з самого раннього віку матері привчали своїх дочок приділяти велику увагу своєму волоссю.
Як доглядали волосся в давнину: секрети українських дівчат
З давніх часів українки знали, що для того, щоб мати густе красиве волосся, потрібно лише присвятити їм більше уваги та часу.
Мити волосся було прийнято кожні три – чотири дні, максимум – тиждень. Для цього використовували теплу джерельну воду із додаванням трав. Поширеними були народні засоби для волосся: відвари з ромашки, кропиви, деревію, любистка, конюшини, м’яти, чебрецю. Замість звичного нам шампуню наші предки використовували натуральні продукти. Наприклад, на Гуцульщині мили голову в «борщі» (суміш бурякової закваски та води) та мазали голову олією.
Іноді спочатку миття шкіру голови та волосся натирали та масажували сумішшю соди з теплою водою. Далі щедро обполіскували їх та висушували природним шляхом на сонці.
Волосся, схильні до жирності, мили у розчині міцного настою ромашки, змішаного з водою та содою, масажуючи при цьому голову нежорсткими щітками. Після висихання розчісували гребенем. Таку процедуру слід повторювати, поки стан волосся не приходило в норму.
Сухий тип волосся мили інакше: натирали шкіру голови жовтком, далі обполіскували кілька разів водою до повного вимивання. Далі вичісували гребінцем, надавали бажану форму і тісно завивали стрічкою.
Коротке волосся, яке росте швидше, вимагало не менше уваги, ніж довге. Їх мили частіше та також використовували різні рецепти з урахуванням типу волосся. Щоб пасма було м’яким, як шовк, у воду для ополіскування додавали кілька крапель гліцерину. А щоб прискорити їхнє зростання, застосовували активний масаж голови пальцями.
Символізм волосся в українській культурі
Ознакою краси українських дівчат була довга, товста коса. Українці вірили, що у волоссі зосереджується життєва сила. Тому була низка забобонів, пов’язаних з волоссям і доглядом за ними. Наприклад, не можна топтати ногами своє волосся, бо голова болітиме. А острижене волосся викидали у воду.
Існувала заборона на миття у дні посту: середу, п’ятницю та іноді у понеділок. У деяких регіонах, наприклад на Чернігівщині, вірили, що у неділю та п’ятницю дівчатам розчісуватися гріх. Не варто було заміжній жінці розчісувати волосся після заходу сонця, вважалося, що це може призвести до порчі та хвороб.
Стрічки були найважливішою прикрасою та аксесуаром для дівчаток. У неділю чи свята дівчата обирали свою найкращу стрічку та обмотували нею голову. Інші стрічки розташовувалися на потилиці, утворюючи свого роду каскад. Вони використовували виноградні лози для створення головних пов’язок, які покривали стрічками та прикрашали різними кольорами, утворюючи своєрідну корону.
Розпускання коси у дівчини — одна з основних дій під час весільної церемонії, а носіння головного убору свідчило про прийняття традицій сім’ї нареченої та відмову від життя дівчини. Вважалося, що вкрита голова дівчини захищала її та майбутнього чоловіка від поганого ока.
Код нації: як доглядали за волоссям українки
Watsons блог | Тренди | Код нації: як доглядали за волоссям українки
За всіх часів в Україні довга густа коса була своєрідним атрибутом жіночої привабливості. За старих часів їх прикрашали квітами та стрічками. Довге густе волосся завжди було ознакою первозданної краси, а акуратно заплетене — символом цнотливості, чистоти та невід’ємною частиною образу української дівчини.
Вважалося, що якщо дівчина вміє добре доглядати волосся, то в майбутньому вона стане гарною господинею — працьовитою та охайною. Тому з самого раннього віку матері привчали своїх дочок приділяти велику увагу своєму волоссю.
Як доглядали волосся в давнину: секрети українських дівчат
З давніх часів українки знали, що для того, щоб мати густе красиве волосся, потрібно лише присвятити їм більше уваги та часу.
Мити волосся було прийнято кожні три – чотири дні, максимум – тиждень. Для цього використовували теплу джерельну воду із додаванням трав. Поширеними були народні засоби для волосся: відвари з ромашки, кропиви, деревію, любистка, конюшини, м’яти, чебрецю. Замість звичного нам шампуню наші предки використовували натуральні продукти. Наприклад, на Гуцульщині мили голову в «борщі» (суміш бурякової закваски та води) та мазали голову олією.
Іноді спочатку миття шкіру голови та волосся натирали та масажували сумішшю соди з теплою водою. Далі щедро обполіскували їх та висушували природним шляхом на сонці.
Волосся, схильні до жирності, мили у розчині міцного настою ромашки, змішаного з водою та содою, масажуючи при цьому голову нежорсткими щітками. Після висихання розчісували гребенем. Таку процедуру слід повторювати, поки стан волосся не приходило в норму.
Сухий тип волосся мили інакше: натирали шкіру голови жовтком, далі обполіскували кілька разів водою до повного вимивання. Далі вичісували гребінцем, надавали бажану форму і тісно завивали стрічкою.
Коротке волосся, яке росте швидше, вимагало не менше уваги, ніж довге. Їх мили частіше та також використовували різні рецепти з урахуванням типу волосся. Щоб пасма було м’яким, як шовк, у воду для ополіскування додавали кілька крапель гліцерину. А щоб прискорити їхнє зростання, застосовували активний масаж голови пальцями.
Символізм волосся в українській культурі
Ознакою краси українських дівчат була довга, товста коса. Українці вірили, що у волоссі зосереджується життєва сила. Тому була низка забобонів, пов’язаних з волоссям і доглядом за ними. Наприклад, не можна топтати ногами своє волосся, бо голова болітиме. А острижене волосся викидали у воду.
Існувала заборона на миття у дні посту: середу, п’ятницю та іноді у понеділок. У деяких регіонах, наприклад на Чернігівщині, вірили, що у неділю та п’ятницю дівчатам розчісуватися гріх. Не варто було заміжній жінці розчісувати волосся після заходу сонця, вважалося, що це може призвести до порчі та хвороб.
Стрічки були найважливішою прикрасою та аксесуаром для дівчаток. У неділю чи свята дівчата обирали свою найкращу стрічку та обмотували нею голову. Інші стрічки розташовувалися на потилиці, утворюючи свого роду каскад. Вони використовували виноградні лози для створення головних пов’язок, які покривали стрічками та прикрашали різними кольорами, утворюючи своєрідну корону.
Розпускання коси у дівчини — одна з основних дій під час весільної церемонії, а носіння головного убору свідчило про прийняття традицій сім’ї нареченої та відмову від життя дівчини. Вважалося, що вкрита голова дівчини захищала її та майбутнього чоловіка від поганого ока.